Згідно з українським законодавством, нерухоме майно – це об’єкт, розташований на ділянці землі, який неможливо перемістити без попереднього зміни його призначення і знецінення. Сам по собі земельну ділянку теж є нерухомістю, але входить в іншу групу об’єктів. У деяких ситуаціях потрібно перехід прав власності на нерухомість від одного власника іншому. Перш ніж почати процедуру, зверніться до консультантів компанії «Нове БТІ». Вони пояснять, які обставини слід врахувати, і які документи зібрати при переході прав власності.

Порядок переходу прав власності при купівлі-продажу

Відповідно до цивільного кодексу України, договори, що стосуються міни, купівлі-продажу, передачі нерухомих об’єктів для виплати ренти повинні завірятися нотаріально і проходити державну реєстрацію. Як тільки договір пройшов держреєстрацію, він вважається укладеним. Згідно з іншим українським законом, якщо договір, що стосується відчуження нерухомості, підлягає державній реєстрації, одержувач може користуватися правом власності відразу з моменту початку процедури. Дана умова є імперативною нормою, відповідно, в учасників угоди немає можливості обговорити передачу прав власності самостійно, наприклад, відразу після фінансової виплати.

Таким чином, перехід прав власності в разі з цими договорами можливий тільки з моменту державної реєстрації, яка проводиться одночасно з нотаріальним посвідченням. Сюди можна віднести і договору оренди житлових об’єктів, які підлягають наступному викупу. Однак тут є один нюанс: права власності переходять одержувачу тільки по відкладальної обставини, тобто після того, як він сплатить повний обсяг орендних платежів. Як тільки буде проведено останній орендний платіж, орендар отримує право власності на житлове майно. Після цього він звертається в БТІ з метою державної реєстрації своїх прав, підставою для якої служить правовстановлюючий документ, тобто укладену угоду.

У випадку з держмайном діє інше правило. Для отримання права власності на нього необхідно:

• пройти нотаріальне посвідчення,
• пройти держреєстрацію,
• виплатити повну вартість за приватизований об’єкт і земельну ділянку.

Це умова обумовлена в законах №2163 (ч. 4 ст. 27) і №2171 (ч. 1 ст. 22).

Підіб’ємо підсумок: моментом, коли одержувач набуває право власності, є дата державної реєстрації договору купівлі-продажу, обміну, передачі нерухомості під виплату ренти. Для договорів оренди житлових об’єктів з наступним викупом цим моментом є дата виплати останнього платежу по оренді.

У законі йдеться лише про державну реєстрацію договору, а не про право власності. Останнім займається не нотаріус, а БТІ. Передача майнових прав пов’язана з держреєстрацією. Остання є доказом того, що держава визнала і підтвердило факт виникнення цих самих прав. Таким способом одержувач гарантує собі юридичний захист.

У 2012 р ситуація трохи змінилася. Тоді в повну силу запрацював закон про державну реєстрацію прав. Згідно ч. 3 ст. 3, одержувач оголошується власником нерухомого майна з моменту державної реєстрації.

Порядок переходу прав власності при пожертву або даруванні

Відповідно до цивільного кодексу, договори пожертви і дарування вважаються безоплатними. Незважаючи на це, передача нерухомості повинен бути нотаріально посвідчений. Проходити держреєстрацію необов’язково.

Обдаровуваний отримує права власності відразу після прийняття нерухомого майна. Підтвердженням цьому може служити отримання правовстановлюючих документів або ключів. Доцільніше оформити факт прийняття пожертви або подарунка актом приймання-передачі. У ньому має бути зафіксовано, що разом з нерухомістю отримує обдарований – правовстановлюючий документ або ключі. Дата підписання акта приймання-передачі служить датою передачі права власності.